Слеза катилась по щеке,
Слеза катилась…
Застыв, в всеобщей суете,
Отцу молилась…
О, Господи! Исполни сил стерпеть все муки…
Сынам, отдавшим за Тебя в распятье руки…
Вдруг Вечная Любовь Христа
Ее пронзила –
Она услышала с Креста:
Отец! Прости им…
И счастье Вечности в Любви раскрыло душу…
А в сердце бережно вошла Любовь Иисуса
Господь ей тихо прошептал:
Всегда Я с вами…
Мир жадно жребий свой бросал…
И обречен – завесой в Храме …
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Душа шукає душу - Василь Мартинюк "...Душа зв’язалася з душею..." - ці слова з
Першої книги Самуїлової, 18:1, я обрав епіграфом до запропонованого вірша. А написав його, коли почував себе дуже самотнім, коли мене не розуміли ні рідні по крові, ні рідні по вірі, і тільки раптове усвідомлення близькості Господа Ісуса Христа дало мені утіху і спокій. Слава Ісусу!
