Интересен в этом плане разговор Марфы и Господа...
Марфа если можно так сказать как бы заперта в своей тео-логичности и грит: "Знаю, что Лазарь воскреснет в своём порядке..." А Господь, отвечая ей, говорит ВЛАСТНО: "Я Есть Воскресение и Жизнь!"
То есть иными словами: "О каком-таком порядке речь у Моего Суверенного (Суверенного!) Престола?.."
Ради простоты и доходчивости скажем так, что Господь ей сказал прямо: "Что хочу, то ворочу!" - а потом в доказательство Своей Власти В СИЛЕ выкрикнул: "Аллё, Лазарь!"
А они ... теология-теология...
Иной придурок в рясе сказал через ТВ да на миллионную аудиторию, что Апостол Павел сейчас спит и ждёт воскресения...
???
Просто нет силы в церкви как в организации под зверем; нет там никакой силы духовной, один базар-вокзал.
Прочитано 11152 раза. Голосов 3. Средняя оценка: 3,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
О самом произведении в части праведного гнева по типу гнева Господа: "Слепые и безумные"
Действительно, как можно сказать, что апостолы сейчас спят?.. То есть даже через мученическую смерть они не сумели войти в Жизнь и уснули в ранах?.. Человек, который на моллионную аудиторию сказал, что Павел и Пётр сейчас в неком подобии Шеола ожидают воскресения был слеп и духовно мёрв.
Птица-помазок
2012-01-30 20:29:28
ИТАК: Бакшане Спаси Бог за Верное Слово...
Ceва
2012-01-30 23:53:22
Автор при дворцах или при дураках ?
ьНео ?
Нет старый обман и поповская провокация!
AndreiBogdanov
2012-02-26 01:04:32
Ненависть мира по отношению к уверовавшим усовершает плод каждого ученика во Вкус Жизни в устах Святого Дегустатора, который не всё глотает, который то и дело сплёвывает.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
